Як не перекласти всю роботу інженера на ШІ — і що заважає це зробити

У світі, де технології розвиваються шаленими темпами, компанії активно інтегрують штучний інтелект у програми, гаджети та сервіси. Не оминула ця тенденція й інженерне програмне забезпечення.

Усе частіше можна побачити відео, у яких люди за допомогою ШІ створюють тривимірні моделі. Поки що це не завжди швидко й оптимально, але, гадаю, мине не так багато часу, перш ніж за звичайним текстовим запитом можна буде отримати досить складну модель за лічені хвилини.

Чи означає це, що інженери скоро залишаться без роботи? Я так не думаю. Так само, як і не вважаю, що зникне професія програміста.

ШІ відкриває нові можливості, але створювати щось і створювати щось якісне — не завжди одне й те саме.

Уявімо, що вам потрібна певна деталь. Ви описали її словами, отримали модель і навіть можете одразу побачити результат на екрані. Чудово! Але чи відповідає вона всім вимогам? Чи можна її виготовити? Чи витримає вона потрібні навантаження? А може, конструкцію варто трохи змінити, щоб використати матеріал, який уже є на складі?

Ось тут і починається робота інженера.

Від кульмана до ШІ

Мені здається, розвиток ШІ в інженерному проєктуванні можна порівняти з переходом від кульманів до двовимірного креслення на комп’ютері, а згодом — від 2D до 3D-моделювання.

Кожен такий перехід суттєво змінював роботу. Те, що раніше вимагало багато ручної праці, ставало простішим, швидшим і доступнішим. Але потреба в людях, які розуміють, що саме вони створюють і навіщо, нікуди не зникала.

Зі штучним інтелектом, думаю, буде схожа історія. Він зможе пришвидшувати проєктування, пропонувати варіанти конструкцій, автоматизувати рутинні операції та допомагати знаходити рішення.

Але хтось усе одно має поєднати результат із реальними вимогами: технологією виробництва, доступним обладнанням, матеріалами, термінами й навіть залишками на складі. Бо найкраща модель на екрані не завжди означає найкраще рішення для виробництва.

Я вже використовую ШІ для власних інструментів

У розробці програм я бачу приблизно ту саму картину. Завдяки вайбкодингу я можу створювати власні інструменти, автоматизувати частину роботи й розв’язувати завдання, для яких раніше довелося б шукати стороннього розробника.

Це чудова можливість. Я можу швидше перевіряти ідеї, створювати прототипи й робити інструменти під власні потреби.

Але я чудово розумію різницю між програмою, яка виконує потрібну мені функцію, і комерційним продуктом, створеним командою фахівців із відповідним досвідом. Недостатньо, щоб усе просто працювало на кількох прикладах. Потрібні перевірки, обробка помилок, тестування на складних сценаріях і багато іншої роботи, якої користувач може навіть не помітити.

Тому я сприймаю ШІ не як чарівну кнопку, а як інструмент, який розширює мої можливості. Він дає змогу робити більше самостійно, але не звільняє від відповідальності за результат.

То що ж заважає повністю передати роботу ШІ?

На мою думку, головна проблема не в тому, що ШІ не вміє створювати моделі, писати код чи пропонувати рішення. З кожним роком він робитиме це краще.

Проблема в тому, що реальна інженерна робота значно ширша за створення моделі або написання програми.

Треба розуміти контекст, враховувати обмеження, перевіряти результат, знаходити компроміси й ухвалювати рішення в ситуаціях, де немає одного очевидно правильного варіанта.

І, звісно, є відповідальність. Якщо модель виглядає переконливо, це ще не гарантує, що деталь буде придатною до виготовлення або що конструкція працюватиме саме так, як задумано.

Можливо, з часом ШІ навчиться брати на себе значно більшу частину цих завдань. Але навіть тоді хтось має визначати, що саме потрібно отримати, за якими критеріями оцінювати результат і де проходить межа допустимого ризику.

А як щодо рутини?

Я люблю свою роботу. Мені подобається придумувати, проєктувати й створювати речі, які згодом можна побачити у вигляді реального виробу. Є щось особливе в тому, щоб перетворити ідею на предмет, який можна взяти в руки.

Але в роботі інженера чимало рутини. І поява комп’ютерів не вирішила цю проблему повністю. Як показує мій досвід, на нинішньому етапі й ШІ поки не може позбавити нас від неї.

Так, він допомагає виконувати окремі операції, генерувати варіанти, писати код і швидше опрацьовувати інформацію. Проте значну частину часу все ще доводиться витрачати на уточнення вимог, перевірки, виправлення результатів і виконання повторюваних дій.

Саме тут я бачу найбільший потенціал розвитку. Не в тому, щоб передати ШІ всю роботу інженера, а в тому, щоб поступово звільнити інженера від роботи, яка не потребує його повної уваги.

Щоб залишилося більше часу на те, заради чого ми взагалі обрали цю професію: думати, вигадувати, знаходити рішення й створювати щось нове.

І якщо ШІ допоможе нам робити це частіше — я тільки за.